Історія кафедри педіатрії №1 та неонатології ХНМУ
Педіатрія, будучи відносно молодою наукою, в своєму становленні пройшла ряд етапів, кожен з яких визначався соціально-економічними умовами суспільства і рівнем розвитку науки. Історія Харківської педіатрії невід'ємна від історії розвитку вищої медичної освіти, яка пов'язана з відкриттям у місті Харкові в 1804 році Імператорського університету.
Університет ХНМУ
Засновник університету В.Н.Каразін пов'язував надії з відкриттям університету на поліпшення медичного обслуговування населення і можливості «то ли умножением медиков, то ли другими действиями способствовать сбережению малышей». Ця фраза свідчить про те, що прогресивні фахівці вже на початку 19 століття бачили зв'язок майбутнього країни зі здоров'ям дітей.

Викладання педіатрії започаткував професор Іван Петрович Каменський, який першим почав читати теоретичний курс дитячих хвороб на кафедрі повивального мистецтва.

Починаючи з 1826 року і до скасування кріпосного права педіатричний напрямок в стінах Харківського університету не мав подальшого розвитку, незважаючи на те, що в світі педіатрія почала відокремлюватись як галузь медицини.

Тільки з 1862 року знову починається пожвавлення педіатричного мислення, коли до професорсько-складу кафедри акушерства і гінекології Харківського університету був призначений професор І. П. Лазаревич. Він мав великий вплив на розвиток як загальної, так і наукової педіатрії в Харківській вищій медичній школі. Подальшому втіленню ідей професора І. П. Лазаревича сприяла діяльність його учня Михайла Деєвіча Пономарьова.

Засновник
Засновник університету В.Н.Каразін пов'язував надії з відкриттям університету на поліпшення медичного обслуговування населення і можливості «то ли умножением медиков, то ли другими действиями способствовать сбережению малышей». Ця фраза свідчить про те, що прогресивні фахівці вже на початку 19 століття бачили зв'язок майбутнього країни зі здоров'ям дітей.
Початок
Викладання педіатрії започаткував професор Іван Петрович Каменський, який першим почав читати теоретичний курс дитячих хвороб на кафедрі повивального мистецтва.
Тільки з 1862 року знову починається пожвавлення педіатричного мислення, коли до професорсько-складу кафедри акушерства і гінекології Харківського університету був призначений професор І. П. Лазаревич. Він мав великий вплив на розвиток як загальної, так і наукової педіатрії в Харківській вищій медичній школі. Подальшому втіленню ідей професора І. П. Лазаревича сприяла діяльність його учня Михайла Деєвіча Пономарьова.

Михайло Деєвіч Пономарьов народився 15 (2) листопада 1845 року в Полтавській губернії. Після закінчення медичного факультету Харківського університету в 1868 році він був запрошений І.П.Лазаревічем на кафедру акушерства, жіночих і дитячих хвороб. У 1873 році після захисту дисертації «О происхождении кровяных околоматочних опухолей», він виїхав за власний рахунок за кордон, щоб вивчати дитячі хвороби. У 1875 р професор І. П. Лазаревич за рішенням Ради Університету передає викладання дитячих хвороб доценту М. Д. Пономарьову. Таким чином, 1875 рік - момент, з якого викладання педіатрії в Харківському університеті перейшло до рук людини, що має спеціальну педіатричну підготовку.

Радою професорів університету кафедра була відкрита 10 січня 1892 року. Базою кафедри була амбулаторія, де читався теоретичний курс лекцій. М.Д. Понамарьов видав монографію «Болезни новорожденных». Подальший розвиток педіатрії в Харкові включав організацію процесу навчання студентів питанням діагностики та лікування захворювань у дітей і створення матеріально-технічної бази для викладання.
1902 рік
У 1902 році на посаду завідувача кафедри педіатрії обирається Іван Віссаріонович Троїцький, вихованець Київського Університету, який керував кафедрою наступні 17 років. Його діяльність сприяла підвищенню якості викладання педіатрії, розвитку наукових досліджень, а також приверненню уваги суспільства до потреб дитячого населення.
І. В. Троїцький був талановитим пропагандистом профілактичного спрямування в педіатрії. Велику увагу він приділяв питанням вигодовування дитини, режиму і дієті годуючої матері. Він описав значення соціально-побутових чинників в етіології рахіту.

Велика заслуга проф. І.В.Троїцкого належить у вирішенні питань організації навчання студентів не тільки в амбулаторії, а й біля ліжка хворого. Він з'явився фундатором будівництва першої дитячої університетської клініки; розширення наукових досліджень і створення лабораторій та діагностичних кабінетів. Він - автор 150 наукових праць, в тому числі, монографій «Учение о детских болезнях» (1908), «Гигиена детского возраста» (1912), автор першого в Україні навчального посібника «Лекция о болезнях детского возраста» (1887). Активна діяльність проф. Троїцького сприяла підвищенню якості викладання педіатрії, приверненню уваги суспільства до потреб дитячого населення. Так, за його ініціативою відкрита перша молочна кухня «Крапля молока», в Харкові створено «Союз боротьби з дитячою смертністю» (1906 р.); скликано I Міжнародний з'їзд педіатрів (1912); в грудні 1912 р. створено товариство дитячих лікарів при Імператорському Харківському Університеті. На думку проф. Троїцького на прапорі суспільства дитячих лікарів повинні бути написані наступні слова: «Свобода, рівність, братерство»

1919 рік
Після від'їзду проф. Троїцького з м. Харкова в 1919 р кафедру очолив професор Яків Сергійович Аркавін. У приміщенні клініки під його керівництвом розгортаються місця для дітей грудного віку. В програму викладання вводиться розділ фізіології і патології дітей грудного віку. Педагогічний процес стає більш конкретним і практичним.
Проф. Я. С. Аркавін значно вдосконалив навчально-методичну роботу. Основною вимогою в навчальній роботі було навчання студентів методам обстеження дитини шляхом самостійної роботи біля ліжка хворого. Вивчення літератури, прослуховування лекцій, клінічні розбори хворих були в основі формування клінічного мислення студентів. Для студентів було запроваджено обов'язкове відвідування патолого-анатомічних розтинів. Студентам викладались навички науково-дослідницької роботи шляхом участі в конференціях, роботи в гуртках, виконання завдань науково-дослідного характеру.
1929 рік
У 1929 році після смерті професора Аркавіна Я. С. завідувачем кафедрою був обраний професор Микола Михайлович Фрішман.

М.М.Фрішман розширив базу дитячої клініки за рахунок добудови 3-го поверху, веранд, відкрив біохімічну лабораторію; розширив наукові дослідження з питань ревматизму, туберкульозу у дітей. У 1929 році він видав унікальну книгу «Эпидемический цереброспинальный менингит у детей», за яку йому було присвоєно науковий ступінь доктора медичних наук; 2 посібника - «Введение в клинику детских болезней» та «Руководство по диагностической и терапевтической технике в педиатрии».

В навчання студентів вводився метод самостійної курації хворих, оволодіння методикою обстеження хворих, прослуховування лекцій, клінічні розбори хворих, що було необхідно для формування клінічного мислення студентів. В період роботи проф. М. М. Фрішмана почалася організація педіатричного факультету в Харківському медичному інституті, в 1930 році були сформовані 3 факультети: лікувально-профілактичний, охорони материнства і дитинства, санітарно-гігієнічний. Колектив викладачів зріс у 1930 р до 10 осіб. З 1934 року факультет охорони материнства і дитинства змінив назву на педіатричний. Під керівництвом М.М.Фрішмана були виконані 1 докторська та 10 кандидатських дисертацій. Його перу належать 2 навчальних посібника: «Введение в клинику детских болезней» та «Руководство по диагностической и терапевтической технике в педиатрии».

У 1938 р. єдина кафедра педіатрії була розділена на кафедру педіатрії педіатричного факультету (зав. проф. М.М.Фрішман) і кафедру дитячих хвороб лікувального та санітарно-гігієнічного факультетів (зав. проф. В.А.Белоусов).


Друга Світова Війна
У час Другої Світової Війни, у 1941 році, кафедра перебувала в евакуації в м.Чкалові (Оренбург) на базі дитячої лікарні ім. Кобзєва № 16. У цей час кафедра знову була об'єднана і очолив її професор М.М.Фрішман. 14 квітня 1944 року професор М.М. Фрішман помер після важкої хвороби на 55 році життя в м.Чкалові.

У 1944 році після реевакуації у м.Харків кафедру педіатрії педіатричного факультету очолив професор В.А.Белоусов. У тому ж році відновилася робота кафедри дитячих хвороб лікувального факультету, яку очолив професор Г.І.Тец.

Таким чином, з 1944 року викладання педіатрії в Харківському медичному інституті проводилося на двох кафедрах: педіатричного та лікувального факультетів. Відновився також курс дитячих хвороб на санітарно-гігієнічному факультеті, який проводився на кафедрі педіатрії педіатричного факультету.


Післявоєнні роки
У післявоєнні роки відбувся перехід на трьохрівневу систему підготовки лікарів-педіатрів: пропедевтика, факультетська і госпітальна педіатрія, а також на 6-річне навчання в медичному інституті. У 1946 році з кафедри педіатрії педіатричного факультету була виділена кафедра госпітальної педіатрії, яка розмістилася на базі НДІ охорони здоров'я материнства і дитинства, а з 1956 року - на базі 24 дитячої міської лікарні.
В її штат входили: завідувач кафедри професор С.Я.Шаферштейн і два співробітники клініки ОХМАТДІТ з погодинною оплатою. У 1951 році кафедра госпітальної педіатрії була організована як самостійна, а в 1953 році передана під керівництво професора В.О.Белоусова.

У 1952 році при кафедрі госпітальної педіатрії педіатричного факультету була організована кафедра пропедевтики дитячих хвороб, базою якої стала 24 міська дитяча лікарня, а з 1953 року - 7 дитяча міська лікарня. В цей час кафедру очолював заслужений діяч науки професор Самуїл Якович Шаферштейн.

Під керівництвом професора С.Я. Шаферштейна виконано 11 кандидатських дисертацій, видано монографію «Бациллярная дизентерия у детей».

Кафедра госпітальної педіатрії у 1957 році знову стала самостійною і розмістилася на базі дитячого відділення обласної лікарні м. Харкова (перша дитяча університетська клініка), яку очолив професор В.О.Белоусов. У штаті кафедри були: доцент Л.Н.Кулік, асистенти О.І.Гнатюк, В.Н.Коломенскій, В.А.Чеканов, Г.І.Сукачева, О.П.Щербіна, К.Т.Мерцалова, О.П.Кейбало, О.І.Пріходько, Н.М.Коренев.
1958 рік
З вересня 1958 р. після виходу С.Я Шаферштейна на пенсію, завідувати кафедрою стала д.мед.н., професор Ганна Федорівна Доброгаева. Одночасно на цій кафедрі проводилося викладання дитячих хвороб студентам санітарно-гігієнічного факультету, яке в 1960 році було передано на кафедру дитячих хвороб лікувального факультету. В цей час на кафедру пропедевтики передали факультетську педіатрію, навчальною базою якої стала, відкрита в Харкові, Міська Дитяча Лікарня №35 (вул.Муранова, 5).

У 1960 році викладання педіатрії у ХМІ проходило на педіатричному факультеті, на кафедрі пропедевтики і факультетської педіатрії (завідувач кафедрою професор Г.Ф. Доброгаева), госпітальної педіатрії (завідувач кафедрою професор В.О. Белоусов), дитячих хвороб лікувального та санітарно-гігієнічного факультетів (завідувач кафедрою професор Г.І. Тец). Розвиток кожної з них на певних етапах було пов'язано з ім'ям професора В.О. Белоусова.У післявоєнні роки відбувся перехід на трьохрівневу систему підготовки лікарів-педіатрів: пропедевтика, факультетська і госпітальна педіатрія, а також на 6-річне навчання в медичному інституті. У 1946 році з кафедри педіатрії педіатричного факультету була виділена кафедра госпітальної педіатрії, яка розмістилася на базі НДІ охорони здоров'я материнства і дитинства, а з 1956 року - на базі 24 дитячої міської лікарні.
З вересня 1958 р. після виходу С.Я Шаферштейна на пенсію, завідувати кафедрою стала д.мед.н., професор Ганна Федорівна Доброгаева. Одночасно на цій кафедрі проводилося викладання дитячих хвороб студентам санітарно-гігієнічного факультету, яке в 1960 році було передано на кафедру дитячих хвороб лікувального факультету. В цей час на кафедру пропедевтики передали факультетську педіатрію, навчальною базою якої стала, відкрита в Харкові, Міська Дитяча Лікарня №35 (вул.Муранова, 5).
1960 рік
У 1960 році викладання педіатрії у ХМІ проходило на педіатричному факультеті, на кафедрі пропедевтики і факультетської педіатрії (завідувач кафедрою професор Г.Ф. Доброгаева), госпітальної педіатрії (завідувач кафедрою професор В.О. Белоусов), дитячих хвороб лікувального та санітарно-гігієнічного факультетів (завідувач кафедрою професор Г.І. Тец). Розвиток кожної з них на певних етапах було пов'язано з ім'ям професора В.О. Белоусова.

З переходом професора В.О.Белоусова на посаду консультанта кафедри госпітальної педіатрії, її очолила професор Г.Ф.Доброгаева (1965-1972), а керівником кафедри пропедевтики факультетської педіатрії стала професор В.С.Приходько (1965-1973).

Професор Галина Федорівна Доброгаева - учениця професора В.О.Белоусова - в 1957 році захистила докторську дисертацію «Туберкулезный менингит у детей». Науковими проблемами кафедри в період її керівництва були захворювання дихальної системи і нирок, ревматизм у дітей. У 1959 році вона очолила кафедру пропедевтики дитячих хвороб педіатричного факультету та кафедру дитячих хвороб санітарно-гігієнічного факультету.

У 1960 році під керівництво Г.Ф.Доброгаевой була передана кафедра факультетської педіатрії. Очолювана нею кафедра отримала назву «Кафедра пропедевтики та факультетської педіатрії», якій була виділена база 35 дитячої міської лікарні. У складі кафедри працювали: доцент В.Н.Коломенській, асистенти, кандидати медичних наук: М.З.Щетініна, Л.А.Нікітенко, Т.М.Просвірніна, Л.В.Недрігайло. Протягом 6 років під керівництвом А.Ф.Доброгаевой підготовлено 10 кандидатів медичних наук та 11 клінічних ординаторів. Було опубліковано близько 50 наукових робіт. У 1961 році професор Г.Ф.Доброгаева була нагороджена орденом «Знак почета».
1965 рік
Валентина Семенівна Приходько - вихованка Харківського медичного інституту, педіатричного факультету, який закінчила у 1953 році, була обрана на посаду завідувача кафедрою пропедевтики і факультетської педіатрії у 1965 р. Її лікарське формування протягом 1953-1965 рр. проходило в клініці кафедри дитячих хвороб лікувального факультету, яку очолював проф. Г. І. Тец. Тут пройдено шлях клінічного ординатора, асистента, доцента кафедри, виконана кандидатська дисертація «Состояние высшей нервной деятельности у детей, больных ревматизмом» (1956 р.) та докторська «Клиника хронического декомпенсованого тонзилита и его отличие от ревматизма у детей», захищена в 1966 р.
Значний внесок в удосконалення навчально-методичної роботи, розвиток науки, підготовку кадрів, організацію та збагачення лікувально-діагностичної та консультативної роботи спільно з органами практичної охорони здоров'я було зроблено за період керівництва кафедрою госпітальної педіатрії проф. В. С. Приходько. В 70-80 роки колектив кафедри займався розробкою актуальних питань дитячої кардіології, зосередивши свою увагу на первинній артеріальній гіпертензії (Н. М. Коренев, С. Ю. Лупальцова, О. С. Чугаєнко, Л. К. Пархоменко). Однак, реагуючи на запити практичної охорони здоров'я, в зв'язку з ростом важких токсичних форм пневмонії у дітей раннього віку, що призвели до зростання дитячої смертності, колектив кафедри розгорнув наукові дослідження з питань пневмонії у дітей раннього віку з позиції вивчення нейрогуморальних механізмів регуляції функцій організму.

У роботах проф. В. С. Приходько, доц. Ю. В. Одинця, В. О. Фьокліна, О. С. Чугаєнко, Ю. А. Шовкопляса, О. І. Безкоровайна, Т. М. Поповської, Н. І. Карпенко вивчався характер порушень серцево-судинної системи, стан мікроциркуляції, екскреції катехоламінів, альдостерону з сечею, стан кінінової системи, порушення в системі гемокоагуляції, в імунній та нервовій системі, та ін.

Результати досліджень були покладені в обґрунтування патогенетичної терапії дітей з токсичними формами пневмонії в критичних станах з використанням інфузії, гемокорректоров, гепарину, антипротеаз, імунопрепаратів та ін. Підсумком впровадження зазначених методів лікування було підвищення ефективності лікування дітей, хворих на пневмонію, і зниження показника дитячої смертності в місті Харкові та районах області.

Колективом кафедри були видані методичні рекомендації «Патогенетична терапія дітей раннього віку, хворих на тяжкі форми пневмонії» (1982, 1991 р.) на республіканському рівні. Матеріали з питань лікування дітей з важкими формами пневмонії з великою увагою були сприйняті делегатами VI з'їзду педіатрів УРСР (1977 р.). У 1987 році результати наукових досліджень з цієї проблеми були представлені на ВДНГ СРСР. Колектив кафедри, за роботу «Державна програма боротьби з гострою пневмонією», був нагороджений медаллю ВДНГ.


Питанню лікування дітей, хворих на гостру пневмонію, присвячені докторські дисертації Ю. В. Одинця «Клініко-патогенетична характеристика порушень гемодинаміки та їх терапія при невідкладних станах, обумовлених гострими бронхолегеневими захворюваннями» (1984 р.), В. А. Фьокліна «Клініко-патогенетичне обгрунтування терапії важких форм гострих бронхолегеневих захворювань у дітей раннього віку» (1992 р.) і кандидатські дисертації Ю. А. Шовкопляса (1978 р.), О. І. Безкоровайної (1979 р.), Т. М. Поповської (1983 р.), О. В. Ніколаєвої (1989 р.).

Після зниження захворюваності та смертності дітей від пневмонії колектив кафедри знову розширив наукові дослідження в галузі дитячої кардіології. У 1981 році доцент Г. І. Сукачова завершила свої дослідження захистом докторської дисертації з питань діагностики неревматичних міокардитів у дітей. Питанням імунології неревматичних міокардитів присвячені кандидатські дисертації А. Н. Судакова і Н. П. Стебліна, станом перекисного окислення ліпідів - А. С. Музартаевой, оцінці стану центральної гемодинаміки і внутрішньосерцевої кінетики - Самера Абу Юсефа. Подальші дослідження співробітників кафедри були присвячені вивченню неревматичних захворювань серця у дітей в різні вікові періоди, починаючи з періоду новонародженості. Це кандидатські дисертації Н.Р.Бужинської, Г.С.Сенаторової, М.А.Некрасенко, М.О. Гончарь (Морозової), Я.Є.Лисікова, докторська дисертація Г.С.Сенаторової.

Одним з важливих і маловивчених напрямів педіатрії є аритмологія. У 90-ті роки співробітники кафедри вивчали варіанти аритмій у дітей та можливі причини їх виникнення. Цьому присвячені кандидатські дисертації О.І.Страшко, М.А.Хаїна, які разом з проф. Г.С.Сенаторовою вперше в Україні впровадили метод черезстравохідного електрофізіологічного дослідження (ЧСЕФД) серця у дітей, яке дозволило вирішити питання вибору методів лікування дітей з розладами ритму серцевої діяльності. Вивчено також механізми екстрасистолії у дітей та розроблені комплекси їх патогенетичної терапії (М. К. Уриваєва, 2002 р.).

Маловивчені питання дитячої кардіології були висвітлені в кандидатських дисертаціях О.О.Ріги (2001 р.), яка була присвячена клініко-морфологічним дослідженням при кардіоміопатії у дітей та О.В.Омельченко (1998 р.), яка була присвячена діагностичному значенню надлишкового випоту у перикард при гострих бронхолегеневих захворюваннях у дітей .

В роботі Т.В.Чайченко (2001 р.) визначено особливості функціонального стану кардіореспіраторної системи в періоді загострення бронхіальної астми у дітей, що є продовженням системних досліджень в клінічній медицині (науковий керівник В.О.Фьоклін).

Навчання іноземних студентів на кафедрі госпітальної педіатрії почалося у 1995-1996 навчальному році, а у 2000-2001 навчальному році на кафедрі було запроваджено викладання англійською мовою.

Всі ці види діяльності Валентина Семенівна успішно поєднувала з великою громадською роботою. У 1967-73 рр. В. С. Приходько очолювала товариство «Знание» ХМІ, обиралася членом президії Харківської обласної організації та членом ревізійної комісії Української республіканської організації товариства «Знание» (1982). Протягом 20-ти років (1967-1987) В.С. Приходько працювала членом комісії по роботі серед жінок ВЦРПС. З 1971 р. по 2010 р. вона очолювала Харківське суспільство (асоціацію) дитячих лікарів, яке з 2010 року по теперішній час очолює професор Г.С.Сенаторова, неодноразово обиралася членом правління Всесоюзного та Українського республіканського товариства дитячих лікарів.

У 1988 р. Валентина Семенівна була обрана членом Всесоюзного правління вперше організованого в нашій країні фонду «Милосердия и здоровья», в лютому 1989 р. обрана Президентом Харківського обласного фонду «Милосердия и здоровья». За свою роботу проф. В. С. Приходько має державні нагороди: Орден Трудового Червоного Прапора (1971 р.), медаль «За доблестный труд» (1970 р.). У 1991 році їй присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки та техніки України», в 1993 році вона обрана академіком Академії Наук Вищої Школи України.
2002 рік
У 2002 р. професор В. С. Приходько переходить на посаду професора кафедри госпітальної педіатрії, передавши завідування кафедрою своїй учениці і послідовниці професору Г.С.Сенаторовій.

Г.С.Сенаторова в 1980 році закінчила педіатричний факультет Харківського медичного інституту, а в 1982 році – клінічну ординатуру за фахом "Педіатрія". З 1982 по 1990 р.р. Г.С.Сенаторова працювала асистентом кафедри дитячих хвороб №1 педіатричного факультету ХМІ. У 1986 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Клініко-інструментальна характеристика уражень міокарду у дітей раннього віку». У 1990 році пройшла за конкурсом на посаду доцента. У 1994 році захистила докторську дисертацію «Кардіопатії у дітей раннього віку». З 1997 року Ганна Сергіївна – професор кафедри госпітальної педіатрії ХДМУ.
У 2002 р. Г.С.Сенаторова очолила кафедру госпітальної педіатрії (з 2009 р. - кафедра педіатрії №1 та неонатології).

Протягом 2001–2007 рр. проф. Г. С. Сенаторова була деканом педіатричного факультету Харківського державного медичного університету.

З 2012 року обрана на посаду Голови Харківської обласної Асоціації педіатрів.

Вона є автором більше 700 наукових та методичних праць з яких 9 статей в наукометричних базах Scopus та Web of science, 22 учбових посібників, 1 підручника, 38 патентів на винахід, 22 методичних посібників, 16 раціоналізаторських пропозицій, співавтором 9 монографій.

Під керівництвом професора Г. С. Сенаторової захищено 5 докторських та 17 кандидатських дисертаційних робіт, 1 робота на здобуття наукового ступеня доктора філософії, виконано 15 магістерських робіт.

Проф. Сенаторова Г. С. є головою апробаційної ради з попередньої експертизи дисертаційних робіт ХНМУ, заступником голови спеціалізованої ради ХНМУ по захисту кандидатська та докторських дисертацій при ХНМУ, заступником голови вченої ради Українського інституту клінічної генетики, членом проблемної комісії за спеціальністю «Педіатрія», членом секції "Педіатрія" профільної медичної комісії з післядипломної освіти, членом комісії з питань етики та біоетики ХНМУ, членом Вченої ради III медичного факультету ХНМУ, членом координаційної ради ХНМУ, членом правління ХНМУ.

Г. С. Сенаторова є членом Асоціації неонатологів України, Асоціації дитячих кардіоревматологів України, українсько-німецької медичної асоціації (UDMA), Східно-української академії педіатрії, International Children Palliative Care Network.


Проф. Сенаторова Г. С. входить до редакційної колегії журналів: «Экспериментальная и клиническая медицина», «Детский доктор», «Неонатологія, хірургія и перинатальная медицина», «Клиническая медицина и перинатальная диагностика», «Международный журнал педиатрии, акушерства и гинекологии», «Педиатрия. Восточная Европа», «Здоровье ребенка», «Современная педиатрия».

Має спеціалізацію: педіатрія, лікарка вищої категорії; дитяча кардіоревматологія, лікарка вищої категорії, лікар ультразвукової діагностики.

Проф. Сенаторова Г. С. є консультантом кардіологічного, пульмонологічного відділень та відділення анестезіології та інтенсивної терапії КНП ХОР «ОДКЛ», членом лікарсько-консультативної комісії КНП ХОР «ОДКЛ», членом опікунської комісії КНП ХОР «ОДКЛ».



Г.С. Сенаторова нагороджена 25 грамотами та подяками, у 2009 р. стала дипломантом в номінації «Завідувач кафедри» конкурсу «Вища школа Харківщини - кращі імена»; в 2010 р. стала стипендіатом «Обласний стипендії в галузі науки ім. І.І.Мечникова (з медицини і біології). У 2012 р. професор Г.С.Сенаторова - дипломант конкурсу «Вища школа Харківщини - кращі імена» в номінації «Вчений».

Вчений-педіатр професор Г. С. Сенаторова відома не тільки в Україні, а й за її межами. Вона є учасником численних міжнародних наукових форумів, багатоцентрових досліджень, конгресів асоціації кардіологів і педіатрів Європи: Австрія (Відень), Іспанія (Барселона), Голландія (Амстердам), Швеція (Стокгольм), Угорщина (Хевіс), Польща (Варшава), Франція (Париж, Ніцца), Німеччина (Мюнхен), Греція (Афіни), Італія (Соренто), Ізраїль (Тель-Авів), Єгипет (Каїр), Росія (Москва, Санкт-Петербург), Великобританія (Глазго), Швейцарія (Женева) та ін.

У 2009 році в ХНМУ відкрито факультет післядипломної освіти. На кафедрі педіатрії №1 ХНМУ вводиться первинна спеціалізація з неонатології, в зв'язку з чим кафедра перейменована в кафедру педіатрії № 1 та неонатології. Також введені цикли тематичного удосконалення для лікарів-педіатрів з актуальних питань дитячої кардіоревматології та дитячої ендокринології, продовжують навчатися лікарі-інтерни за спеціальностями «Педіатрія», «Неонатологія».

Кафедра плідно співпрацює з такими найбільшими науковими центрами як «ДУ Інститут педіатрії, акушерства та гінекології» (м. Київ), «ДУ Інститут серцево-судінної хірургії» (м. Київ), «НЦ Інститут серцево-судинної хірургії ім. А. М . Бакулева» (м. Москва), центр порушень серцевого ритму (м. Санкт-Петербург), НЦ аритмій (м. Каунас, Литва), НДІ педіатрії та дитячої хірургії РФ.

Кафедра педіатрії № 1 і неонатології є провідною з навчання вітчизняних і іноземних студентів 5 і 6 курсів за спеціальностями педіатрія, лікувальна справа, медико-профілактична справа, а також - методичним центром впровадження нових технологій в навчально-виховний процес (видавнича діяльність, навчання невідкладних станів за допомогою фантомів, модельовані конференції за участю студентів і лікарів-інтернів). Щорічно близько 100 робіт, створених співробітниками кафедри, надходять в видання різного рівня.
З 2005 по 2016 роки вийшли з друку: монографії «Детская кардиоревматология» (2005), «Сахарный диабет: от ребенка до взрослого» (2009), «Вторичные кардиомиопатии у детей» (2011), «Сложный пациент в педиатрии» (2012), «Сложный пациент в педиатрии. Книга 2» (2016), «Тахіаритмії у дітей» (2018); навчальні посібники: «Кардіологія дитячого і підліткового віку» (2006), «Судинні ускладнення цукрового діабету у дітей» (2008), «Педіатричні аспекти ведення дітей з природженими вадами серця» (2008), «Особливості оральної регідратації та інфузійної терапії у новонароджених та дітей раннього віку» (2009), «100 избранных лекций по эндокринологии (2009)», «Ожирение и метаболический синдром у детей» (2010), «Еритропоез у дітей в нормі та при патології» (2010), «Хвороби ендокринної системи у дітей» (2011), «Бронхолегенева дисплазія: неонатальний та постнатальний моніторинг» (2015).

У 2007 році створено інтернет-сайт кафедри www.pediatrics.kh.ua, на якому розміщені методичні матеріали для підготовки студентів, лікарів-інтернів, викладачів, а також для широкого загалу.

Кафедра продовжує плідно працювати над підготовкою науково-педагогічних кадрів. Основні наукові напрямки роботи кафедри: дитяча кардіологія, пульмонологія, неонатологія. З 2002 року по 2010 рр. співробітниками кафедри виконувались колективні роботи: «Стан серцево-судинної системи у дітей з природженими вадами серця»; «Стан серцево-судинної системи у дітей з соматичною патологією»; «Варіанти міокардіальної дисфункції у дітей з органічною та функціональною патологією серця». 3 2010 по 2013 рр.— «Стан серцево-судинної системи у дітей шкільного віку Харківського регіону». З 2014 по 2016 рр. – «Стратифікація факторів розвитку кардіоваскулярного ризику в дитячій популяції Харківського регіону». З 2016 року по 2019 рр. співробітниками кафедри виконувалася колективна робота: «Стратифікація факторів кардіоваскулярного ризику у новонароджених та дітей раннього віку Харківського регіону».



Основна клінічна база кафедри педіатрії № 1 та неонатології ХНМУ - Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня». Підсумком спільної діяльності кафедри і КНП ХОР «ОДКЛ» стало зниження малюкової летальності по клініці до 0,1% (що є нижче за загальнонаціональний показник). З моменту заснування кафедри підготовлено понад 20 тисяч лікарів-педіатрів, 18 магістрів медицини, 120 кандидатів медичних наук і 25 докторів медичних наук.

2015 рік
З 2015 року кафедру очолює д. мед. н., проф. М. О. Гончарь – учениця проф. В. С. Приходько, проф. Г. С. Сенаторової, послідовник традицій Харківської педіатричної школи. Лікар педіатр вищої категорії, дитячий кардіоревматолог вищої категорії, автор близько 400 наукових та методичних праць, з яких 191 праця – за останні 5 років; 6 статей в наукометричних базах Scopus та Web of science, 13 патентів на винахід та корисну модель, співавтор 6 монографій, 1 підручника 7 навчальних посібників, 45 методичних рекомендацій.

Має спеціалізацію: педіатрія, лікарка вищої категорії; дитяча кардіоревматологія, лікарка вищої категорії; ультразвукова діагностика.

Друга вища освіта – магістр педагогіки вищої школи.


Проф. Гончарь М.О. є науковим консультантом КНП ХОР «ОДКЛ», консультантом відділення анестезіології та інтенсивної терапії, профільних відділень КНП ХОР «ОДКЛ», консультантом регіонального перинатального центру м. Харкова.

Гончарь М. О. приймає участь у численних наукових форумах, конгресах кардіологів, педіатрів, неонатологів України, країн СНД та Європи, в тому числі, у якості доповідача та керівника профільних наукових секцій.

Підвищення кваліфікації та стажування

  • Стажуваня у многопрофільній дитячій клініці «Асклепіус», м. Сант-Августін, Німеччина (25.01-31.01.2015),
  • Medical education as a component of the education system in Ukraine and EU countries, 25.03.-05.04.19 (180 год),
  • Навчальний курс від НАЗЯВО «Експерт з акредитації освітніх програм: онлайн тренінг», 2019, 2020,
  • «Школа гарантів освітніх програм», ХНМУ, 2020 (1,5 кредити),
  • ТУ «Імунопрофілактика в педіатрії», 2020 (2,6 кредити),
  • «Ефективні комунікації в медичному університеті» (Україно-швейцарський проект), 2021 (15 годин),
  • ТУ «Сучасні можливості ультразвукової діагностики в практиці педіатра та сімейного лікаря», 2021 (2,6 кредити).


Участь у підготовці наукових кадрів вищої кваліфікації

  • Науковий консультант 1 доктора медичних наук; науковий керівник 4 кандидатських дисертацій, з яких 2 доктора філософії (3 дисертації захищено, 1 - продовжується виконання);
  • Гарант Освітньо-наукової програми підготовки здобувачів III рівня вищої освіти (докторів філософії) зі спеціальності 228 «Педіатрія» ХНМУ;
  • Голова профільної методичної комісії ХНМУ з фаху «Педіатрія»;
  • Член наукової проблемної комісії з педіатрії при ХНМУ;
  • Член апробаційної ради із захисту кандидатських і докторських дисертацій ХНМУ з фаху «Педіатрія»;
  • Член спеціалізованої вченої ради при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України Д 64.609.02 (14.01.10 – педіатрія) із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора та кандидата медичних наук;
  • Член науково-методичної комісії (підкомісія 228 «Педіатрія») сектору вищої освіти науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України;
  • Член робочої групи відділу стандартизації медичної допомоги Департаменту оцінки медичних технологій (розділ: «Педіатрія та Неонатологія»).
  • Офіційний опонент із захисту 3 докторських та 10 кандидатських дисертацій.
Членство в галузевих академіях наук та професійних організаціях

- член Європейської Асоціації кардіологів (ESC),

- член Українсько-німецької медичної асоціації (UDMA),

- член Міжнародної мережі дитячої паліативної допомоги (ICPCN),

- член «Асоціації педіатрів України»,

- член «Асоціації неонатологів України», член робочої групи ВДО «Асоціація неонатологів України»,

- член «Асоціації дитячих кардіологів України»,

- член редакційної колегії журналу «Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина».

Нагороди та відзнаки

  • Подяка ХНМУ, 2011 р.;
  • Подяка ректора ХНМУ, 2016 р.;
  • Диплом переможця XX обласного конкурсу Вища школа Харківщини - кращі імена» у номінації «Викладач професійно-орієнтованих дисциплін», 2018 р.,
  • Медаль «За бездоганну медичну службу» від Асоціації неонатологів України, 2019 р.,
  • Грамота ХНМУ за багаторічну самовіддану працю, 2020 р.,
  • Грамота Первинної профспілкової організації працівників ХНМУ за багаторічну самовіддану працю, 2020 р.


Наукові інтереси:

  • Актуальні питання педіатрії та неонатології, дитячої кардіоревматології, пренатальної кардіології, пульмонології дитячого віку;
  • Стан серцево-судинної системи у новонароджених, дітей шкільного віку та підлітків в нормі і при патології;
  • Серцево-судинні розлади перинатального періоду: кардіоміопатії у новонароджених та дітей раннього віку, стратифікація ризику розвитку, діагностика, прогнозування розвитку ускладнень;
  • Діагностика та прогресування серцево-судинних розладів у новонароджених із судомним синдромом;
  • Порушення ритму серця та провідності у новонароджених: прогнозування розвитку, діагностика, та профілактика;
  • Стан серцево-судинної системи у дітей з ювенільними ідіопатичними артритами, реактивними артритами;
  • Ведення пацієнтів дитячого віку з вродженими вадами серця в до- та післяопераційному періоді;
  • Критичні вроджені вади серця у новонароджених: сучасні підходи до діагностики та моніторингу;
  • Інтерстиційні захворювання легень, асоційовані з вродженими вадами серця.
Напрямки діяльності:

  • Перинатальна і неонатальна кардіологія. Створення алгоритмів моніторингу новонароджених з вродженими вадами серця в ранньому неонатальному періоді;
  • Популяційні дослідження з визначенням нормативних показників стану серцево-судинної системи у дітей та підлітків Харківського регіону;
  • Стратифікація факторів кардіоваскулярного ризику в дитячій популяції Харківського регіону;
  • Спостереження і реабілітація guch-пацієнтів. Підвищення якості життя guch-пацієнтів (grown-up congenital heart disease) та членів їх родин.
Проєктна діяльність: (участь у міжнародних та вітчизняних науково-дослідних та освітянських проєктах)

- проєкти міжнародної технічної допомоги – Україно - Швейцарський проєкт,

- науково-дослідні проєкти - участь у спільному дослідницькому проєкті, що фінансуються Міністерством охорони здоров'я України «Наукове обґрунтування комплексу заходів щодо профілактики захворювань, пов'язаних з харчуванням, у дітей шкільного віку в Україні» № держреєстрації 0116U004990).

Протягом 2015-2020 рр. колективом кафедри було продовжено традиції видатної школи педіатрії Харківщини. Основними напрямками діяльності кафедри були навчальний процес, наукова робота та лікувальна робота.
Наразі учбовий процес проводиться на базах 7 медичних закладів, а саме:

  1. Комунальне некомерційне підприємство Харківської Обласної Ради «Обласна дитяча клінічна лікарня».
  2. Комунальне некомерційне підприємство "Міська дитяча поліклініка №2» Харківської міської ради;
  3. Комунальне некомерційне підприємство Харківської Обласної Ради Обласний спеціалізований будинок дитини «Гіппократ»
  4. Комунальне некомерційне підприємство «Міський перинатальний центр» Харківської міської ради;
  5. Комунальне некомерційне підприємство Харківської Обласної Ради «Обласний клінічний перинатальний центр»
  6. Комунальне некомерційне підприємство Харківської міської ради «Міська дитяча лікарня №5» – ДИТЯЧИЙ ХОСПІС (Паліативне відділення)
  7. Дитячий медичний центр «Планета педіатрії».
З 2015 по 2020 роки розширювався кадровий склад кафедри з 23 штатних одиниць до 33. Було створено більше 30 нових лекцій для студентів 5-6 курсів усіх факультетів ХНМУ українською, англійською та російською мовами, а також для лікарів-інтернів, лікарів загальної практики – сімейної медицини, педіатрів. За п'ять років на кафедрі педіатрії №1 та неонатології пройшло навчання більше 7000 студентів та близько 100 лікарів-інтернів. Для забезпечення навчального процесу було видано більш ніж 400 навчальних посібників, методичних вказівок, монографій, розширено фототеку хворих, придбані нові фантоми для освоєння практичних навичок. 50% викладачів кафедри володіють англійською мовою та викладають іноземним студентам.

У 2016/2017 н.р. за ініціативи проф М.О. Гончарь та за підтримки ректорату ХНМУ створено 4 навчально-наукові центри за різними напрямками сучасної педіатрії з урахуванням напрямків досліджень провідних науковців кафедри:

  • ННЦ перинатальної та дитячої кардіології;
  • ННЦ розвитку дитини та паліативної допомоги;
  • ННЦ інтерстиціальних та епонімічних захворювань легень у дітей;
  • ННЦ ендокринології розвитку та корекції ваги у дітей.
Співробітники кафедри продовжують щорічно приймати участь у багатоцентрових наукових дослідженнях з різних розділів педіатрії, що свідчить про міжнародне визнання.

За п'ять років :

  • опубліковано біля 200 статей, більше 300 тез, отримано 12 Патентів України на винахід / корисну модель, 10 авторських свідоцтв. Співробітники кафедри прийняли участь у 120 зарубіжних (США, Португалія, Франція, Німеччина, Іспанія, Польща, Чехія, Білорусь та ін.) та 610 вітчизняних наукових форумах.
  • Було захищено 7 кандидатських дисертацій
  • До практичної ланки охорони здоров'я було подано 635 впроваджень. Співробітниками кафедри за 2015-2020 рр. було проліковано 9420 дитини та проконсультовано 23700 дітей.
Протягом 5 років наукові здобутки колективу кафедри оцінювались на рівні першої «десятки» в загальному рейтингу кафедр ХНМУ у базі «наука on-line» .

Кафедра
Співробітники кафедри є кураторами-педіатрами протягом багатьох років 5 районів Харківської області, де проводиться лікувальна, методична, санітарно-освітня робота як з медпрацівниками, так і з населенням. Кафедра є базою по впровадженню новітніх технологій діагностики та лікування дітей із різною соматичною патологією в м. Харкові та Харківській області.